Мова в даному випадку йде про офіційно визнаної педагогіці.

Однак в умовах розвитку в суспільстві різних політичних та ідеологічних течій деякі з них намагалися розробляти свої теорії виховання.

  З таких же позицій розробляли педагогічну теорію радянські педагоги Н.К.

С. Макаренко (1888-1939) та інші.

Але було б неправильним на цій підставі заперечувати наукову цінність їхніх праць в цілому. За кордоном уважно вивчають їх ідеї про виховному колективі, про різноманітних формах позакласної роботи, а також про активізацію навчання, удосконалення його змісту і методики, про підготовку учітелей1. Тим більше нерозумно відмовлятися від усього цього нам.

  Саме ці ідеї складають основу наступності в педагогічній теорії різних епох і стимулюють її розвиток. Але звідси випливає, що в педагогіці минулого потрібно розрізняти те, що служило егоїстичним інтересам правлячих класів суспільства і пережило себе, ставши лише надбанням історії, і ... Читати далі »

Ось чому аристократи велике значення надавали ораторського мистецтва, навчання музиці, писемності та поезії. З юнаками проводили політичні та філософські бесіди вчені, державні діячі, прагнучи підготувати їх до політичної діяльності.

Афінах діти пригноблених спеціального виховання не отримували, а опановували трудовими вміннями та навичками в процесі спільної праці з дорослими.

В епоху феодалізму чільну роль відігравало стан світських феодалів-дворян, а в духовному житті суспільства панівне становище займала церква, в силу чого виховання носило переважно богословський характер.

Діти світських феодалів отримували так зване лицарське виховання. Його програма зводилася до оволодіння "сім'ю лицарськими чеснотами": Як бачимо, в систему підготовки лицаря оволодіння грамотою не входило. Недарма на деяких середньовічних документах можна було прочитати: "За неграмотного в силу його рицарського звання розписався чернець такий-то ..." У середні віки навіть багато к ... Читати далі »